Джанні Родарі "Листівки з видами міст"
Джа́нні Рода́рі (італ. Gianni Rodari; 23 жовтня 1920, м. Оменья, Італія — 14 квітня 1980, Рим) — італійський письменник, журналіст. Найбільше визнання отримав завдяки казкам та книжкам для дітей. Твори Джанні Родарі перекладені багатьма мовами світу.
Джaнні Франческо Родарі народився в містечку Оменья (Північна Італія) у родині пекаря. Його батько помер, коли Родарі було лише десять років. Родарі і його два брати, Чезаре і Маріо виховувалися їхньою матір'ю в її рідному селі в провінції Варезе. Після закінчення школи Джанні поступив до семінарії, провчився там три роки і отримав диплом вчителя. У віці сімнадцяти років він вже почав викладати у початкових класах в селах його провінції. Ще хлопцем Родарі цікавився музикою (вчився грати на скрипці) і також цікавився літературою — читав твори Ніцше, Шопенгауера, Леніна і Троцького, які вплинули на його світогляд. У 1939 році Родарі поступив на навчання до Міланського університету.
Під час Другої світової війни Родарі був звільнений від призову до армії з причини його поганого здоров'я. Перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, він поступив на роботу до одного з відділень фашистської партії і згодом був змушений вступити до цієї партії. Тяжко сприйнявши втрату двох своїх найкращих друзів і свого улюбленого брата Чезаре у нацистському концтаборі Джанні Родарі у 1944 році вийшов з фашистської партії і приєднався до італійської компартії, де почав брати участь в італійському русі опору.
У 1948 році Родарі почав працювати журналістом у виданні італійської компартії «Уніта» (італ. L’Unità) і водночас почав писати оповідання для дітей. У 1950 році він був призначений редактором нового італійського щотижневого дитячого журналу «Піонер» (італ. Il Pioniere). У 1951 р. Родарі опублікував свої перші твори: «Книжка веселих віршів» і «Пригоди Цибуліно».
У 1952 році він вперше відвідав СРСР, де згодом бував доволі часто. У 1953 р. одружився з Марією Терезією Феретті, яка 4 роки по тому народила йому дочку, Паолу. У 1957 р. після офіційного іспиту Родарі був визнаний професійним журналістом.
У 1966—1969 рр. Родарі працював над спільними проектами з дітьми. У 1970 році за внесок до дитячої літератури був нагороджений Премією Ганса Хрістіана Андерсена, що зробило його одним з найвідоміших італійських дитячих письменників. Його твори почали перекладатися на багато мов світу.
У 1979 році, після чергової подорожі до СРСР, його здоров'я значно погіршилося і він припинив писати. 1980 р. у Римі, під час операції, Джанні Родарі помер.
Поштові листівки з видами міст
Купує в Італії кожен турист.
Ось Рим — Колизей, Капітолій і Форум…
Мілан зі славетним готичним собором.
Ось Піза з своєю похилою вежею.
Венеція-краля з каналів мережею.
Ось Генуя — гавань, палаци блискучі,
Неаполь — затока,
Купує в Італії кожен турист.
Ось Рим — Колизей, Капітолій і Форум…
Мілан зі славетним готичним собором.
Ось Піза з своєю похилою вежею.
Венеція-краля з каналів мережею.
Ось Генуя — гавань, палаци блискучі,
Неаполь — затока,
Везувій димучий…
Чудово! Прекрасно! Розкішнії види!
А глянь за картинки — чи так воно вийде?
Чи справді в Венеції тільки й роботи —
Гондоли ганять і співать без турботи?
Чи справді безжурні неаполітанці
Тільки те й знають, що гульки і танці?
Не вірю я чужим речам,
А вірю я своїм очам.
Дозвольте, синьйори, самому розглянуться
На всі ті міста — у натурі, без глянцю.
Хай сам подивлюся,
Хай сам я побачу,
Кому як живеться,
Хто скаче, хто плаче.
Хай сам я узнаю,
Хто як міркує,
Хто діло робить,
Хто байдикує,
Хто на роботу йже не сні давши,
Хто спать лягає не обідавши,
Та ще й на камені на голому,
Бо ніде прихилити голову…
Погляньте і ви на картинки, синьйори:
Картинки веселі, життя — суворе.
Чудово! Прекрасно! Розкішнії види!
А глянь за картинки — чи так воно вийде?
Чи справді в Венеції тільки й роботи —
Гондоли ганять і співать без турботи?
Чи справді безжурні неаполітанці
Тільки те й знають, що гульки і танці?
Не вірю я чужим речам,
А вірю я своїм очам.
Дозвольте, синьйори, самому розглянуться
На всі ті міста — у натурі, без глянцю.
Хай сам подивлюся,
Хай сам я побачу,
Кому як живеться,
Хто скаче, хто плаче.
Хай сам я узнаю,
Хто як міркує,
Хто діло робить,
Хто байдикує,
Хто на роботу йже не сні давши,
Хто спать лягає не обідавши,
Та ще й на камені на голому,
Бо ніде прихилити голову…
Погляньте і ви на картинки, синьйори:
Картинки веселі, життя — суворе.
Колізей
Венеція
Виразне читання вірша: https://www.youtube.com/watch?v=8UtEXQtuGHA
Комментариев нет:
Отправить комментарий