суббота, 23 мая 2020 г.

6 клас. Грецькі міфи

Грецькі міфи

"Деметра і Персефона" https://mythology.net.ua/myth/greece/mify-starodavnoi-grecii-pro-bogiv/demetra-i-persefona-vykradennya-persefony-aidom
"Нарцис" https://mythology.net.ua/myth/greece/mify-starodavnoi-grecii-pro-bogiv/nartsys
"Дедал і Ікар" https://mythology.net.ua/myth/greece/mify-starodavnoi-grecii-pro-heroyiv/dedal-i-ikar
"Міф про Прометея" https://mythology.net.ua/myth/greece/mify-starodavnoi-grecii-pro-heroyiv/prometey
"Пімгаліон і Галатея" https://mythology.net.ua/myth/greece/mify-starodavnoi-grecii-pro-bogiv/pigmalion
"Орфей і Еврідіка" 



"Міфи про Геракла":

на Комментариев нет:

9 клас Бернард Шоу. "Пігмаліон"

Бернард Шоу. "Пігмаліон"

Джордж Бернард Шоу (англ. George Bernard Shaw) (26 липня 1856 — 2 листопада 1950) — ірландський драматург і публіцист, родом з Дубліна, лауреат Нобелівської премії з літератури 1925 року, помер в Ейот-Сент-Лоренс, Англія.
Саме Б. Шоу разом із Г. Ібсеном і А. Чеховим був «батьком» гостросоціальної, інтелектуальної драми, «драми ідей». На новій основі традиції ібсенівського театру, Б. Шоу створив неповторно своєрідну драматургічну систему.
На українській сцені вперше ставив п'єси Шоу Лесь Курбас у «Молодому театрі» («Кандіда», 1918) й Театрі ім. Т. Шевченка («Учень диявола», 1922); пізніше в Театрі ім. І. Франка поставили «Святу Йоанну» (1924) й «Учень диявола» (1948).

Повний текст твору можна знайти тут: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=320

Пригадайте "Міф про Пігмаліона та Галатею"
https://www.youtube.com/watch?v=AU6fo5FBET8

Прегланути художній фільм ""Пігмаліон" можна тут:
https://www.youtube.com/watch?v=8ZJ5hwzDsMM
Прослухати аудіокнигу російською мовою можна тут https://knigavuhe.org/book/pigmalion-1/ або тут https://akniga.org/shou-bernard-pigmalion-chitaet-lazarev
на Комментариев нет:

6 клас. Генрі Лонгфелло. "Пісня про Гайавату".

Генрі Лонгфелло. "Пісня про Гайавату".

Генрі Водсворт Лонґфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow) (27 лютого 1807, Портленд (Мен) — 24 березня 1882, Кембридж (Массачусетс)) — американський поет. Автор «Пісні про Гайавату» та інших поем і віршів.

Походив з давньої Йоркширської сім'ї, що переселилася в Америку у XVII ст. та жила за суворими пуританськими традиціями. Поет виховувався спочатку в маленькому місті Портленді, багато читав, захоплювався Вашингтоном Ірвінгом і під його впливом став писати вірші. Університетську освіту Лонгфелло отримав у Коледжі Боудін, в Брунсвіку і після річного перебування у Європі став професором нових мов спочатку у Брунсвіку, потім у Гарвардському університеті; склав цілий ряд цінних курсів з європейської літератури, видав кілька перекладів з іспанської, розповів свої подорожні враження у книзі «Outre-Mer».
З кінця 1830-х років він цілком віддався поезії. Один з перших віршів «Псалом життю» відразу зробив його популярним; в 1839 р. з'явився перший збірник його віршів, «Голоси ночі» («Voices of the night»), а потім великий автобіографічний роман «Гіперіон», який не мав успіху. Потім пішли інші ліричні збірки: «Балади та інші вірші» (1841), до якого увійшов знаменитий вірш «Excelsior», «Poems on slavery» (1842) та інші. В русі на користь звільнення афроамериканців 1840-х років Лонґфелло брав набагато меншу участь, ніж інші американські поети, як, наприклад, Вітьєр і Лоуелл. Він нездатний до практичної діяльності і, співчуваючи аболюціоністам, висловив це лише кількома художніми піснями про невільників.
Від ліричної поезії Лонґфелло перейшов до створення епічних поем національно-американського характеру. Такою є, перш за все, «Evangeline» (1847), пасторальна поема з історії перших французьких вихідців в Америці, вона одразу зробила Лонґфелло національним поетом і до початку XX століття залишалася однією з настільних книг кожної американської родини. Тим же національним характером відрізняються «Courtship of Miles Standish» (1858), де поет надихається переказами про британських предків сучасних американців, і «Пісня про Гайавату» (1855), поема з побуту індіанців Північної Америки. Цими поемами Лонґфелло досяг вершини літературної слави; всі його подальші збірки «Tales of the wayside Inn» (1863), «Three books of song» (1872), «Golden legend», «Birds of Passage», «Ultima Thule» та багато інших знаходили схвальний відгук у критики та публіки, так само як його переклади творів італійських, французьких та німецьких поетів. Вихований у дусі європейських літератур, пройнятий поезією Вордсворта та інших англійських лекістів, Лонґфелло в перших ліричних збірках пересадив англійський спокійний, ідилічний романтизм на американський ґрунт.
У ліричних збірках Лонґфелло чергуються бадьорі і меланхолійні мотиви: у «Псаломі життю» він проповідує активний, оптимістичний ідеал життя, в «Footsteps of Angels» співає гімн примирення з ударами долі. «Excelsior» — один з найпопулярніших віршів Лонґфелло — звеличує безмежність прагнень до недосяжного ідеалу, а в мелодійному «Hymn of the night» поет молить лише про тимчасове забуття від страждань, оспівуючи ніч. Крім названих ліричних творів Лонґфелло, до найкращих його віршів належать деякі з пісень невільників (особливо «The Slave's Dream»), «The Arrow and the Song», «The Village Blacksmith».
У епічних поемах Лонґфелло позначається прагненням створити нову національну поезію, відтворити красу незайманих лісів, наївність населення, його прості почуття і цільні характери. «Evangeline» навіяна поемою «Герман і Доротея» Ґете. Дівчина, яка розлучена з улюбленим внаслідок несподіваного вигнання їх сімей з рідного гнізда, самотнє і сумне життя тих, хто любить, їхні подвиги в служінні страждаючим співвітчизникам, їх зустріч у шпиталі, коли в умираючою Габріелі, Євангеліна, тепер сестра милосердя, впізнає друга своєї юності — такий сюжет поеми, прекрасної, головним чином, окремими епізодами, описами побуту та дикої природи, а також вдалим вживанням гекзаметра.

«Пісня про Гайава́ту» (англ. The Song of Hiawatha) — класична пам'ятка світової літератури пера американського поета та перекладача Генрі Лонгфелло.
Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала»[1].
Була видана в США в листопаді 1855 року і відразу прийнята широким колом читачів. Відтоді її багаторазово перевидавали[2] (за півроку після першого видання книгу перевидали 30 разів і переклали майже всіма європейськими мовами). Епічна поема Генрі Лонгфелло, в основі якої легенди індіанців ірокезів та оджибве. Лонгфелло назвав як джерела своєї поеми роботи етнографа Генрі Роу Скулкрафта (англ. Henry Rowe Schoolcraft), зокрема, книги «Алгікські Дослідження» (англ. Algic Researches) та «Історія, умови життя та перспективи індіанських племен США» (англ. History, Condition and Prospects of the Indian Tribes of the United States).

З текстом "Пісні про Гайавату" можна ознайомитись тут
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=91

Питання до тексту "Пісні...":
1. Як звали матір Гайавати?
2. Хто навчив Гайавату полювати?
3. Як називається житло індіанців?
4. Хто став дружиною Гайавати?
5. Для кого Гайавати пішов до батька?
6. Хто друг Гайавати, Чарівний співець?
7. Про кого розповів легенду на весіллі Гайавати Ягу?
8. Хто надсміхався над Гайаватою й образив його?
9. Хто допоміг Гайаваті перемогти Духа Багатства, Меджисогвона?
10. Хто відвідав вігвам Гайавати перед нещастям із дружиною?
11. Як Гайавата поставився до білих пришельців?
12. Куди вирушив Гайавата в кінці поеми?

на Комментариев нет:

6 клас. Джанні Родарі "Листівки з видами міст"

Джанні Родарі "Листівки з видами міст"

Джа́нні Рода́рі (італ. Gianni Rodari; 23 жовтня 1920, м. Оменья, Італія — 14 квітня 1980, Рим) — італійський письменник, журналіст. Найбільше визнання отримав завдяки казкам та книжкам для дітей. Твори Джанні Родарі перекладені багатьма мовами світу.

Джaнні Франческо Родарі народився в містечку Оменья (Північна Італія) у родині пекаря. Його батько помер, коли Родарі було лише десять років. Родарі і його два брати, Чезаре і Маріо виховувалися їхньою матір'ю в її рідному селі в провінції Варезе. Після закінчення школи Джанні поступив до семінарії, провчився там три роки і отримав диплом вчителя. У віці сімнадцяти років він вже почав викладати у початкових класах в селах його провінції. Ще хлопцем Родарі цікавився музикою (вчився грати на скрипці) і також цікавився літературою — читав твори Ніцше, Шопенгауера, Леніна і Троцького, які вплинули на його світогляд. У 1939 році Родарі поступив на навчання до Міланського університету.
Під час Другої світової війни Родарі був звільнений від призову до армії з причини його поганого здоров'я. Перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, він поступив на роботу до одного з відділень фашистської партії і згодом був змушений вступити до цієї партії. Тяжко сприйнявши втрату двох своїх найкращих друзів і свого улюбленого брата Чезаре у нацистському концтаборі Джанні Родарі у 1944 році вийшов з фашистської партії і приєднався до італійської компартії, де почав брати участь в італійському русі опору.
У 1948 році Родарі почав працювати журналістом у виданні італійської компартії «Уніта» (італ. L’Unità) і водночас почав писати оповідання для дітей. У 1950 році він був призначений редактором нового італійського щотижневого дитячого журналу «Піонер» (італ. Il Pioniere). У 1951 р. Родарі опублікував свої перші твори: «Книжка веселих віршів» і «Пригоди Цибуліно».
У 1952 році він вперше відвідав СРСР, де згодом бував доволі часто. У 1953 р. одружився з Марією Терезією Феретті, яка 4 роки по тому народила йому дочку, Паолу. У 1957 р. після офіційного іспиту Родарі був визнаний професійним журналістом.
У 1966—1969 рр. Родарі працював над спільними проектами з дітьми. У 1970 році за внесок до дитячої літератури був нагороджений Премією Ганса Хрістіана Андерсена, що зробило його одним з найвідоміших італійських дитячих письменників. Його твори почали перекладатися на багато мов світу.
У 1979 році, після чергової подорожі до СРСР, його здоров'я значно погіршилося і він припинив писати. 1980 р. у Римі, під час операції, Джанні Родарі помер.


Поштові листівки з видами міст
Купує в Італії кожен турист.

Ось Рим — Колизей, Капітолій і Форум…
Мілан зі славетним готичним собором.
Ось Піза з своєю похилою вежею.

Венеція-краля з каналів мережею.
Ось Генуя — гавань, палаци блискучі,
Неаполь — затока,
Везувій димучий…

Чудово! Прекрасно! Розкішнії види!
А глянь за картинки — чи так воно вийде?
Чи справді в Венеції тільки й роботи —
Гондоли ганять і співать без турботи?
Чи справді безжурні неаполітанці
Тільки те й знають, що гульки і танці?

Не вірю я чужим речам,
А вірю я своїм очам.
Дозвольте, синьйори, самому розглянуться
На всі ті міста — у натурі, без глянцю.

Хай сам подивлюся,
Хай сам я побачу,
Кому як живеться,
Хто скаче, хто плаче.
Хай сам я узнаю,
Хто як міркує,
Хто діло робить,
Хто байдикує,
Хто на роботу йже не сні давши,
Хто спать лягає не обідавши,
Та ще й на камені на голому,
Бо ніде прихилити голову…

Погляньте і ви на картинки, синьйори:
Картинки веселі, життя — суворе.



Колізей
Венеція

Виразне читання вірша: https://www.youtube.com/watch?v=8UtEXQtuGHA
на Комментариев нет:

6 клас. В. Короленко "Сліпий музикант"

В. Короленко "Сліпий музикант"

Короле́нко Володи́мир Галактіо́нович (15 (27) липня 1853, Житомир, Російська імперія — 25 грудня 1921, Полтава, Українська СРР) — російський письменник українсько—польського походження
, журналіст, публіцист, літературний редактор та громадський діяч. Серед найвідоміших творів письменника повісті «Сліпий музикант» (1886), «Діти підземелля» (скорочена версія повісті «В поганому товаристві»; 1886), «Хапун (Іом-кіпур)» (1890), та «Без язика» (1895).
З 1990 року Національною спілкою письменників України присуджується премія його імені за найкращий твір російською мовою в Україні.



Аудіокнига "Сліпий музикант":
Розділ 1: https://www.youtube.com/watch?v=l56-p5mu4a4&list=PLiz9IObNuzOF7fBB8Vk_rEiVRGEBydKn5
Розділ 2: https://www.youtube.com/watch?v=9wzu0psupY4&list=PLiz9IObNuzOF7fBB8Vk_rEiVRGEBydKn5&index=2
Розділ 3: https://www.youtube.com/watch?v=Tn-kLo2Uj3U&list=PLiz9IObNuzOF7fBB8Vk_rEiVRGEBydKn5&index=3
Розділ 4: https://www.youtube.com/watch?v=vMsMl6WWQgE&list=PLiz9IObNuzOF7fBB8Vk_rEiVRGEBydKn5&index=4
Розділ 5: https://www.youtube.com/watch?v=79PjZkcwNKc&list=PLiz9IObNuzOF7fBB8Vk_rEiVRGEBydKn5&index=5
Розділ 6: https://www.youtube.com/watch?v=SdUksGPvrY8&list=PLiz9IObNuzOF7fBB8Vk_rEiVRGEBydKn5&index=6
на Комментариев нет:

6 клас. Чарльз Діккенс "Різдвяна пісня в прозі"

Чарльз Діккенс "Різдвяна пісня в прозі"

Ча́рльз (або Ча́рлз) Джон Га́ффем Ді́кенс (англ. Charles John Huffam Dickens; 7 лютого 1812, Лендпорт, Англія — 9 червня 1870, Гайем, Англія) — англійський письменник, один із найпопулярніших романістів вікторіанської епохи, відомий політичний агітатор.
Деякі критики називали Дікенса майстром прози та хвалили за численних унікальних персонажів і яскраве зображення суспільства, інші ж звинувачували його в надмірній сентиментальності, незвичайних подіях та гротескних образах[11]. Популярність творів Дікенса завжди була дуже високою, вони ніколи не припиняли видаватися[12][13]. Багато з романів Дікенса вперше з'явилися як популярні на той час періодичні видання, крім того, Дікенс часто писав твори частинами, що задавало їм певний ритм, в якому сюжет був розбитий на частково незалежні епізоди, із розв'язкою на початку кожної нової частини[14]. Твори Дікенса пронизані дотепністю, що вплинуло на оригінальність національного характеру і способу мислення, відомого у світі як «англійський гумор».
Найзнаменитіші романи Дікенса: «Посмертні записки Піквікського клубу», «Олівер Твіст», «Ніколас Нікльбі», «Девід Копперфільд», «Холодний дім», «Повість про два міста», «Великі надії», «Наш спільний друг», «Таємниця Едвіна Друда».

Аудіокнига:

 Читати: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=220

 ФІЛЬМ: https://filmix.co/drama/7080-rozhdestvenskaya-istoriya-a-christmas-carol-2009.html

 «Різдвя́на пі́сня в про́зі, або́ різдвя́не оповіда́ння з при́видами» (англ. A Christmas Carol) — різдвяна повість Чарльза Дікенса.Написав цей твір, щоб поправити своє фінансове становище. Входить до збірки "Різдвяні повісті". Головна думка: Хоч би якою не була людина, вона завжди може змінитися на краще.

Сюжет "Різдвяна пісня в прозі"

Фронтиспіс Артура Рекгема до видання "Різдвяної пісні в прозі" 1915 року
Один із найвідоміших англійських письменників XIX ст. Чарльз Дікенс із співчуттям ставився до бідних людей. Своїми творами він сподівався звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та перевиховати їх. Цій темі присвячена його повість «Різдвяна пісня у прозі». Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і Марлі». Скрудж - дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його, Скрудж не поважав Свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері напередодні Різдва він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі в його будинку з'явився привид його товариша і колишнього компаньйона Марлі, який помер кілька років тому. Привид Марлі розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє допомогли йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною: давав щедрі пожертви бідним, Допоміг сім'ї клерка Боба Кретчета, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фан. Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується щасливо. І нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм.
на Комментариев нет:

6 клас. Антон Чехов. "Хамелеон", "Товстий і тонкий"

Антон Чехов "Хамелеон", "Товстий і тонкий"

Анто́н Па́влович Че́хов (рос. Анто́н Па́влович Че́хов; 17 (29) січня 1860, Таганрог, Катеринославська губернія — 2 (15) липня 1904, Баденвайлер, Німецька імперія)  — російський письменник українського походження, прозаїк, драматург.

Класик світової літератури. Лікар за фахом. Почесний академік Імператорської Академії наук з розряду красного письменства (1900—1902). Один із найвідоміших драматургів світу. Його твори перекладені понад 100 мовами. Його п'єси, а зокрема «Чайка», «Три сестри» та «Вишневий сад», протягом понад 100 років ставляться в багатьох театрах світу.
За 25 років творчості Чехов створив понад 300 різноманітних творів (коротких гумористичних оповідань, серйозних повістей, п'єс), багато з яких стали класикою світової літератури. Особливої уваги зазнали «Степ», «Нецікава історія», «Дуель», «Палата № 6», «Оповідання невідомої людини», «Мужики» (1897), «Людина в футлярі» (1898), «У яру», «Дітвора», «Драма на полюванні»; із п'єс: «Іванов», «Чайка», «Дядя Ваня», «Три сестри», «Вишневий сад».

"ТОВСТИЙ І ТОНКИЙ" https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=399

Аудіокнига "Товстий і тонкий": https://www.youtube.com/watch?v=pUPGSXHwsA0
Аудіокнига "Хамелеон": https://www.youtube.com/watch?v=tbpQcD1EMBM
на Комментариев нет:

6 клас. Джек Лондон "Жага до життя"

Джек Лондон "Жага до життя"

Джек Ло́ндон (англ. Jack London, справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні, англ. John Griffith Chaney; нар. 12 січня 1876, Сан-Франциско — помер 22 листопада 1916, Ґлен-Еллен, Каліфорнія) — американський письменник, громадський діяч, соціаліст. Найбільш відомий як автор пригодницьких оповідань і романів. Широко відомий в багатьох країнах світу.

Коли йому було близько восьми місяців, його мати вийшла заміж за фермера Джона Лондона, який усиновив маленького Джека Ґріффіта, і майбутній письменник отримав його прізвище.
Джек Лондон рано почав працювати: ще школярем продавав ранішні і вечірні газети. Після закінчення початкової школи у віці чотирнадцяти років влаштувався на консервну фабрику робітником. Робота була дуже важкою, і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць»: ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну кількість алкоголю, як для свого віку. Його товариші по службі вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре через рік-два.
У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, яка відправлялася ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів.
Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він отримав премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.
У 1897 році Лондон разом зі своїм 62-річним швагром подалися на Клондайк шукати золота. Їхній маршрут пролягав через Юно, Скаґуей і Дайї, і далі — через Чілкутський перевал до озера Лінденберґ і по Юкону — до Доусон-Сіті. Швагро незабаром повернувся додому, а Джек продовжував подорож з новими компаньйонами. До Доусона вони не допливли, а зупинилися за 100 км у покинутому зрубі. Там Джек прожив до наступного літа. Золота на зареєстрованій ними ділянці не виявилося, проте Джек мав змогу наслухатися численних історій і приповідок про життя золотошукачів. Навесні цинга сильно підірвала його здоров'я, лікуватися було нічим, і він вирішив повернутися додому. Щоб не повторювати знову маршрут, він з компаньйонами спорудив човен і спустився по Юкону до Берингового моря (майже 2500 км). Пережите за цей рік стало основою його оповідань, які принесли йому успіх і славу.
Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чікаґо, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), які створили письменникові щонайширшу популярність. Варто зауважити, що перші збірки оповідань виявили найвищий рівень літературної майстерності Джека Лондона. Решта творів, які були написані після здобуття широкого визнання, позначені трафаретністю, псевдохудожністю та не мали серед читачів великого успіху.
В 1907—1909 роках здійснив плавання на яхті «Снарк», в кінці якого написав роман «Мартін Іден». Історія подорожі викладена в автобіографічному нарисі «Подорож на яхті „Снарк“» (1911 р.).
З липня по вересень 1911 року Джек Лондон також здійснив кінні подорожі Каліфорнією та сусідніми штатами, які описав в оповіді «Четвіркою коней на північ від затоки».
Джек Лондон помер 22 листопада 1916 року у своєму спальному ґанку (популярне колись в США приміщення ґанку, яке перероблялося під спальну), який знаходився в котеджі на його особистому ранчо. Хоча Лондон був досить міцним та витривалим чоловіком, проте він страждав від декількох серйозних хвороб, враховуючи підхоплену цингу в Клондайку. Також, під час його подорожі на кораблі «Снарк», він та Чарміан заразилися невизначеними тропічними інфекціями та хворобами, включаючи фрамбезію. В останні місяці свого життя він також страждав від дизентерії, запущеного алкоголізму та уремії. В нього були сильні болі, які він знижував за допомогою морфіну.
Прах Лондона був закопаний на його майновій ділянці неподалік від «Вовчого будинку». Похорон відбувся 26 листопада 1916 року, в якому взяли участь тільки його найближчі друзі, родичі та працівники ранчо. Відповідного до побажань Лондона, його тіло було кремовано. Після смерті Чарміан в 1955 році, вона також була кремована і похована разом з чоловіком в одному місці, яке заздалегідь вибрав Лондон. Могила позначена моховим валуном. Будівлі та ділянка ранчо були пізніше перетворені в «Jack London State Historic Park», який знаходиться в місцевості Глен-Еллен, штат Каліфорнія.


СЛУХАТИ АУДІОКНИГУ: https://www.youtube.com/watch?v=WR6XiTWN-lw
на Комментариев нет:
Подписаться на: Сообщения (Atom)

7 клас. Мандрівний замок Хаула. Діана Уїнн Джонс.

Мандрівний замок Хаула. Діана Уїнн Джонс. Джонс народилася  16 серпня   1934 року  в  Лондоні , в сім'ї Марджорі та Річарда Джон...