6 клас. Роберт Бернс "Моє серце у верховині..."

Роберт Бернс. "Моє серце в верховині".

Ро́берт Бе́рнз (також Бе́рнс; англ. Robert Burns; 25 січня 1759, Алловей, Графство Ер — 21 липня 1796) — шотландський поет напрямку романтизму. Серед його найвідоміших творів — вірш «Чесна бідність» (1795).

Народився у сім'ї фермера Вільяма Бернза. Роберт та його брат Гілберт два роки ходили до школи. У 1765 році батько взяв у оренду ферму Маунт Оліфант, і Роберт з 10 років наймитував як дорослий працівник, недоїдав і перенапружував серце. Він читав, що потрапляло під руку, — від копійчаних брошур до Шекспіра і Джона Мільтона. Попри те, що у школі він чув лише англійську мову, від «старої обслуги і з тих же брошур призвичаївся до мови шотландських балад, пісень і казок»

У 1777 році батько перебрався до ферми Лохли біля Тарболтона, й у Роберта почалося нове життя. У Тарболтоні знайшов собі компанію до душі і незабаром став верховодою.

У 1780 році Бернз та друзі організували веселий ''Клуб холостяків'', а 1781 року він вступив до масонської ложі. 13 лютого 1784 батько помер, і за ті гроші, що лишилися після нього, Роберт і Гілберт перевезли сім'ю до ферми Мосгіл біля Мохліна. Ще раніше, в 1783 році, Роберт почав нотувати у зошит свої юнацькі вірші та досить пишномовну прозу. Зв'язок із служницею Бетті Пейтон призвів до появи на світ його доньки 22 травня 1785. Місцеві клірики скористалися нагодою і наклали на Бернза єпітимію за блудодійство.

На початку 1788 Бернз відкрив собі поезію Р. Ферґюсона і зрозумів, що шотландська мова зовсім не варварський і відмираючий діалект і може передати будь-який поетичний відтінок — від солоної сатири до ліричних захоплень. Він розвинув традиції Ферґюсона, особливо у жанрі афористичної епіграми. До 1785 року Бернз уже надбав популярність як автор яскравих дружніх послань, драматичних монологів і сатир.

У 1785 році Бернз полюбив Джин Армор (роки життя — 1765–1834), дочку мохлінського підрядника Дж. Армора. Бернз видав їй письмове 'зобов'язання' — документ, по шотландському праву, який засвідчував фактичний, хоч і незаконний шлюб. Проте репутація у Бернза була такою поганою, що Армор порвав 'зобов'язання' у квітні 1786 і відмовився взяти поета в зяті.

Після такого приниження Бернз вирішив емігрувати на Ямайку. Неправда, що він видав свої вірші, щоб заробити грошей на дорогу, — думка про це видання прийшла до нього пізніше. Надруковані в Кілмарноку вірші переважно на шотландському діалекті (англ. Poems, Chiefly in the Scottish Dialect) надійшли у продаж 1 серпня 1786. Половина накладу в 600 примірників розійшлася передплатою, решта було продано протягом кількох тижнів. Слава прийшла до Бернза майже відразу. Знатні добродії розкрили йому двері своїх маєтків. Армор відмовився від позову, від Бетті Пейтон відкупилися 20 фунтами. 3 вересня 1786 Джин народила двійню.

Місцева знать радила Бернзові забути про еміграцію, поїхати до Единбургу й оголосити загальнонаціональну підписку. Він прибув до столиці 29 листопада 1786 та за сприяння Дж. Канінґема та інших уклав 14 грудня договір з видавцем У. Крічем. У зимовий сезон Бернз був нарозхват у світському суспільстві. Йому були підвладні 'Каледонські мисливці', члени впливового клубу для обраних; на зборах Великої масонської ложі Шотландії його проголосили «Бардом Каледонії». Единбурзьке видання віршів (вийшло 21 квітня 1787) зібрало понад три тисячі передплатників і дало Бернзові приблизно 500 фунтів.

Перед від'їздом з Единбурга у травні Бернз познайомився з Джеймсом Джонсоном, напівписьменним гравером і фанатичним любителем шотландської музики, який незадовго перед цим видав перший випуск «Шотландського музичного музеума» (англ. The Scots Musical Museum). З осені 1787 на все життя Бернз фактично й був редактором цієї книжки: збирав тексти й мелодії, доповнював збережені уривки строфами свого авторства, втрачені чи непристойні тексти замінював своїми.

Бернз з тріумфом повернувся до Мохліна 8 липня 1787. Півроку слави не запаморочили йому голову, проте змінили ставлення у його селі. В Арморі радо його прийняли, і він відновив відносини з Джин. Проте у нього народилася дочка від единбурзької служниці, тому він знову вирушив до Единбургу.

Там він 4 грудня познайомився з освіченою заміжньою дамою Агнес Креґ М'Лехуз. Три дні потому він вивихнув коліно і, прикутий до ліжка, затіяв з 'Клариндою', як вона себе називала, любовне листування. Вивих мав пізніше і суттєвіші наслідки. Лікар Бернза, обізнаний із Комісаром по акцизу в Шотландії Р. Гремом, дізнавшись про бажання поета служити в акцизі, звернувся безпосередньо до Грема, той дозволив Бернзові пройти належне навчання. Поет пройшов його навесні 1788 в Мохліні і Тарболтоні й 14 липня отримав диплом. Перспектива альтернативного джерела заробітку надала йому сміливості підписати 18 березня контракт на оренду ферми Елісленд.

Дізнавшись, що Джин знову завагітніла, батьки вигнали її із дому. Бернз повернувся до Мохліна 23 лютого 1788, судячи з усього, відразу визнав Джин своєю дружиною, хоча оприлюднення відбулося лише у травні, а церковний суд затвердив їх шлюб лише 5 серпня. 3 березня Джин народила двох дівчаток, які померли. 11 червня Бернз почав працювати на фермі.

З кожним роком дедалі розгорялися пристрасті навколо Великої французької революції, яку Бернз прийняв охоче. Пішли розслідування щодо лояльності державних службовців. У грудні 1792 на Бернза накопичилося стільки доносів, що у Дамфріс, нове поселення Бернза, прибув Головний акцизний Вільям Корбет, щоб особисто проводити слідство. Старання Корбета і Грема скінчилося тим, що Бернза зобов'язали не базікати зайвого. Його мали намір просувати службовими щаблями, але у 1795 році він почав різко втрачати здоров'я: ревматизм прогресував, породжені цією хворобою набуті вади серця призвели до декомпенсації серцевої діяльності, через що Бернз помер 21 липня 1796 року. Його могила (мавзолей) — на кладовищі біля церкви св. Михайла. Тут же в 1834 р. була похована дружина поета Джин Армор. Через своїх 12 дітей Бернз мав на 2012 рік понад 600 нащадків.

Моє серце в верховині і душа моя,

Моя дума в верховині соколом буя,

Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,

Моє серце в верховині, де б не був я сам.

Будь здорова, верховино, любий рідний край,

Честі й слави батьківщино, вольності розмай!

Хоч іду я на чужину, повернуся знов,

Моє серце в верховині і моя любов.

Прощавайте, сині гори, білії сніги,

Прощавайте, темні звори й світлії луги!

Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,

Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!

Моє серце в верховині і душа моя,

Моя дума в верховині соколом буя,

Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,

Моє серце в верховині, де б не був я сам.

Виразне читання вірша: "Моє серце..." на різних мовах.

Англійською: https://www.youtube.com/watch?v=i15gMKjWD84
Російською: https://www.youtube.com/watch?v=vVq3UDHNkEI

З іншими віршами Роберта Бернса можна ознайомитись за посиланням:
http://www.ae-lib.org.ua/texts-c/burns__verses__ua.htm